Далеко не у кожної людини життя таке, як їй хотілося б. Але у більшості з нас є орієнтири, за якими ми можемо вибудовувати наше життя. Сонце встає на сході і сідає на заході в певний час. Але на сході України діти не бачать сонця – лише стелю підвалу. Вони прокидаються під гуркіт гармат і бойових машин, вони розрізняють калібр снарядів за звуком… Життя від затишшя до затишшя, коли ти очікуєш перемир’я, як свята, – це те дитинство, на яке приречені тисячі наших дітей. На щастя, для багатьох найгірше вже позаду. Але мало вирвати дитину з лап війни – потрібно вийняти війну з неї самогої. Із заплаканих оченят, із переляканого серця, з чистого живого розуму, раз і назавжди зірвати її з тремтячих вуст…
Усі наші діти однаково мають право на життя і любов – незалежно від регіону, мови спілкування, віросповідання, соціального статусу. Все це дорослі ігри та ролі. Діти завжди заслуговують на любов, увагу та повагу. І позбавляти їх цього – мабуть, найстрашніший злочин.
Дитинство наших діточок було розтоптано і розчавлено, але у нас ще є можливість усе виправити. Ми допомагаємо маленьким переселенцям побачити світ заново. Пізнати свою Батьківщину, полюбити її культуру, познайомитися з її історією, відчути себе частинкою незламного народу. Ми разом з дітками створюємо нове життя. Життя, де немає війни. Життя, де є майбутнє.

Ми різні – в цьому наше багатство, ми разом – у цьому наша сила.

Проект «Єдність» орієнтований на стирання кордонів, які утворилися всередині українського суспільства. Зрозуміло, ці кордони ніде не позначені і не зафіксовані. Але все ж у свідомості багатьох громадян відбувся поділ країни за географічною, мовною, культурною ознаками. Це велика перешкода для єднання нашого народу. І, на жаль, цей бар’єр будується і в свідомості наших дітей.

До чого це призводить? До того, що населення України вже не сприймається як єдиний монолітний народ. Він роздроблений у нашому сприйнятті. Саме ця понятійна роздробленість переходить і на всі інші аспекти і рівні. З огляду на всю складність проблеми, неможна втрачати жодної можливості, яка зможе допомогти нам об’єднатися. Один із значущих важелів – це виховання правильного сприйняття українського соціуму у наших дітей.

Якщо діти ростимуть, укорінюючись в упередженості, автоматично розділяючи українців на «східних», «західних» і яких-небудь іще, то цілісність країни буде втрачено безповоротно. Якщо ми самі повіримо в те, що ми принципово, непримиренно різні, то цей розрив вже не залатати.

Так, ми різні. Правильніше сказати – ми багаті різноманітністю своєї культури, звичаїв, природних умов. За свою довгу і дивовижну історію Україна зазнавала десятки метаморфоз, незліченну кількість разів змінювала свої територіальні кордони. Кожен регіон і навіть кожне місто нашої величезної країни може похвалитися своєю, ні на чию не схожою історією.

Ми не хочемо стирати наші особливості і несхожість, адже це було б рівноцінно знищенню нашого українського колориту і заміні його штучно нав’язаними шаблонами.

Однак різноманітність зовсім не тотожне роз’єднаності. Наші предки сотні і тисячі років домовлялися між собою, об’єднуючись у велику і сильну країну. І ми не маємо права розділяти її зараз, чіпляючись за якісь малозначущі відмінності, роздуваючи конфлікт, відокремлюючи «хороших» від «поганих». Ми не маємо права нехтувати цінностями і потребами одних на догоду іншим. Ми завжди зможемо домовитися. Тому що нам, народу України, нічого ділити між собою. Війна і руйнація ув країні не може принести користі її громадянам. Тож нам слід припинити звинувачувати один одного у численних бідах, а почати спільними силами їх позбавлятись. Якщо не можуть домовитися ті, хто зверху, – домовимося на своєму рівні. Якщо не можуть примиритися дорослі – то нехай хоча б потоваришують діти. Для цього і створений проект «Єдність».

Помилково вважати, нібито думка дітей не має значення. Зараз вони здобувають досвід, який буде їм
путівником у дорослому житті. І коли когось із наших підопічних через роки спробують переконати, ніби «западенці – фашисти», він лише відмахнеться, адже в дитинстві він здружився з десятками дівчат і хлопців із західної частини України, а спілкувався з сотнями. Він буде мати уявлення про культуру та звичаї різних місць і зможе знайти в них спільне зерно, всупереч поверхневим відмінностям.

Ми віримо, що тим, хто побував в наших інтегрованих групах, буде смішно чути аргументи із серії «донбасяни – бидло». Адже хлопчика з Черкас навчив грати в шахи товариш із Макіївки; дівчинці з Миколаєва дарував квіти сором’язливий хлопчина з Луганська; а львів’янин все життя зберігатимете в пам’яті образ ніжної дівчинки з Донецька … Діти веселі, активні, добрі, відкриті і чисті незалежно від місця свого народження.

Проект «Єдність» дає можливість не тільки здобути один із найцінніших дарів життя – дружбу – але і передбачає спеціальну допомогу і роботу з тими, хто її особливо потребує. Ми приділяємо велику увагу соціально-психологічної реабілітації дітей-переселенців і дітей учасників АТО. Це в першу чергу підтримка для тих, кому треба буде пройти нелегкий шлях через свою внутрішню війну, залишити її позаду і відкритися новому життю.