«Історія нашої організації починається з сусідського хлопчика Міші, який переїхав до своєї бабусі у столицю з невеликого містечка під Донецьком – Дебальцеве. Батьків у Міші немає, а точніше, більше немає. Його батько пішов воювати ще в 2014 році, а перед новим роком мамі подзвонили і повідомили, що її чоловіка більше немає серед живих. Поки Міша був у бабусі в Києві, його мама не змогла перенести втрату і померла.

Так і вийшло, що хлопчик залишився жити в Києві. Миша рідко виходить на вулицю. Як розповідає бабуся хлопчика, Наталія Михайлівна, її онук ні з ким не спілкується і проводить увесь час у своїй кімнаті »

Це історія лише однієї дитини, яка в свої 11 років відчула усі жахи того, чому, здавалося б, у сучасному світі вже не місце – війни. Насправді число знедолених українських дітей набагато більше. Тією чи іншою мірою близько 600 тисяч дітей постраждало від конфлікту на сході України (згідно зі звітом ЮНІСЕФ за лютий 2016). Це не просто суха статистика, і не просто трагедія якихось абстрактних, незнайомих нам сімей. Це – реальні діти з уже покаліченими душами, які почуваються ізгоями. Вони живуть поруч і відчайдушно потребують нашого співчуття і милосердя.

Стурбованість майбутнім наших дітей наштовхнула нас на думку про створення соціально-психологічного оздоровчого комплексу європейського рівня. Нам потрібна була велика територія в тихому, екологічно чистому районі України. Знайти таке місце було непросто. Але через півтора роки напружених пошуків один із небайдужих людей на черговій благодійній виставці надав у безоплатне користування (терміном на 15 років) ділянку більше 5 га у центрі України. Це прекрасне і безпечне місце в оточенні озер і лісу якнайкраще сприяє наданню всебічної допомоги дітям: емоційної, психологічної та фізичної.

Окрім того, ми хотіли забезпечити професійний підхід до реалізації низки проектів, орієнтованих на надання соціально-психологічної допомоги дітям-переселенцям, які постраждали в результаті військових дій. Тому в 2015 році ми заручилися підтримкою фахівців із Інституту соціології Національної академії наук України. На сьогоднішній день із нами співпрацює велика кількість волонтерів із різних галузей: лікарів, психологів, менеджерів, бізнесменів, інженерів, архітекторів, журналістів і просто небайдужих людей.

Усі вони з готовністю надають реальну, а не показну допомогу, аби свічка надії для маленьких українців, які стали заручниками такої жахливої ситуації, не згасла. Громадська благодійна організація «Veritas» продовжує розвиватися, і ми потребуємо допомоги небайдужих людей, для яких милосердя – це не пасивний стан, а активні дії на благо кожної окремої дитини. Ми розуміємо, що ці діти мають величезний потенціал, так як життя змусило їх дорослішати швидше. Зараз перед ними відкриті два шляхи: або вони стануть соціальними інвалідами, серйозною проблемою для майбутнього суспільства, або сильними особистостями, впевненими, що в Україні і для таких як вони є місце.