У свідомості населення кожної країни ветерани військових дій, особливо воєн за Батьківщину, –  це герої, сильні духом вольові люди, власники неабияких моральних якостей і благородства. І нерідко саме так і є. Але потрібно розуміти, що герої – це теж люди. І часом війна калічить найсильніших – як фізично, так і морально.

А тому вже давно проблемам ветеранів приділяють увагу в багатьох країнах, а особливо в тих, що воювали. Це цілі післявоєнні хвилі труднощів, конфліктів, небезпек, які не дають учорашньому солдатові остаточно перейти в мирне «сьогодні». Із цим стикалися і в США після В’єтнаму, і в СНД – після Афганістану і Чечні. Люди, які вже перейшли на напівавтоматичний режим життя і смерті, перманентної небезпеки і відточених реакцій, часто просто губляться в звичайному житті. Навички і поведінкові стратегії, які мали високу цінність і ефективність в умовах бойових дій, можуть виявитися зовсім марними і навіть недоречними, небажаними в звичайному житті. Герой на фронті часто не вписується в вибудувану систему соціальних цінностей, що посилює соціально-психологічні проблеми цієї категорії населення.

Про проблеми ветеранів прийнято говорити. Але мало говориться про проблеми сімей учасників бойових дій, зокрема про проблеми їхніх дітей. Ось неповний список основних проблем, з якими можуть стикатися діти учасників АТО:

• Зміни в поведінці батьків, нерідко зміна їх педагогічної стратегії.
• Може передаватися агресія батька і виливатися вже в дитячому колективі
• Дитина може стати жертвою некерованого поведінки батька, особливо у випадку з військовими з ПТС
• Можливо зміщення життєвих орієнтирів і цінностей
• Неприязнь по відношенню до жителів конфліктного регіону.
• Втрата когось із батьків у результаті військових дій