Далеко не у кожної людини життя таке, як їй хотілося б. Але у більшості з нас є орієнтири, за якими ми можемо вибудовувати наше життя. Сонце встає на сході і сідає на заході в певний час. Але на сході України діти не бачать сонця – лише стелю підвалу. Вони прокидаються під гуркіт гармат і бойових машин, вони розрізняють калібр снарядів за звуком… Життя від затишшя до затишшя, коли ти очікуєш перемир’я, як свята, – це те дитинство, на яке приречені тисячі наших дітей. На щастя, для багатьох найгірше вже позаду. Але мало вирвати дитину з лап війни – потрібно вийняти війну з неї самогої. Із заплаканих оченят, із переляканого серця, з чистого живого розуму, раз і назавжди зірвати її з тремтячих вуст…
Усі наші діти однаково мають право на життя і любов – незалежно від регіону, мови спілкування, віросповідання, соціального статусу. Все це дорослі ігри та ролі. Діти завжди заслуговують на любов, увагу та повагу. І позбавляти їх цього – мабуть, найстрашніший злочин.
Дитинство наших діточок було розтоптано і розчавлено, але у нас ще є можливість усе виправити. Ми допомагаємо маленьким переселенцям побачити світ заново. Пізнати свою Батьківщину, полюбити її культуру, познайомитися з її історією, відчути себе частинкою незламного народу. Ми разом з дітками створюємо нове життя. Життя, де немає війни. Життя, де є майбутнє.